Ціноутворення
Всім відомо, що в Україні достатня кількість операторів і власників приватного парку вагонів-зерновозів.
Ці власники (в тому числі російські) будуть прагнути до ефективності цього парку та зростання частки на ринку перевезень зерна. Хто заборонить їм, їхнім власникам або підставним фірмам викупити, попередньо піднявши на аукціоні ціну, ці 5-10% виставлених на розподіл "вільних" вагонів, щоб потім, разом з "Укрзалізницею" використовувати цю ціну за користування як "ринкову", для всіх інших відправок з інших станцій і доріг? В цьому випадку, торгуватися на аукціоні можна навіть на шкоду прибутку, наприклад, щоб забрати вантаж з "Богом забутої Гуполовки", за ціною трохи меншою ціни автотранспорту. Це ніяк не напружить "дружнього" трейдера, який оплачує оборудку грошима виробника.
Тоді як інші виробники країни, на інших, благополучних і не дуже станціях, недоотримають від ринку цю суму підвищення, визначеного на "такому аукціоні", "такими", його учасниками... Боюся навіть припустити, до яких цифр можуть дійти торги, але раджу "господам" з аграрного бізнесу та Володимиру Гройсману поцікавитись, аби переконатись, що переплата грошима виробника 200-300 гривень з тони для зернотрейдерів, без коливань наймаючих "хоч чорта лисого", - це дрібниці. Сільгоспвиробники ризикують недоотримати від 8 до 13 мільярдів гривень за рік завдяки встановленню на аукціоні "всіма бажаючими" "ринкової" ціни перевезень .
Чи не забагато для експерименту?
Можливо, на аукціон слід виставляти вагони, вже розподілені по дорогах та елеваторах? Тоді на аукціоні можуть змагатися трейдери, які ведуть на цих елеваторах закупівлю, які мають з цими елеваторами і виробниками стосунки, та мають, чи вже звозять туди зерно. Небезпечно допускати "всіх бажаючих" задрати ціну, та нав’язати свої "брокерські послуги".
Відправником повинні виступати виключно елеватори, інакше аукціони відріжуть будь-які зобов’язання елеваторів перед "Укрзалізницею", її аукціонами та їх "переможцями".
Дефіцит зерновозів
На мою особисту думку, подолати дефіцит збільшенням ціни за користування вагонами неможливо, бо трейдери розраховуються за перевезення зерна, за дефіцит вагонів і його "подолання" грошима виробника. Їм байдуже, яка ціна. Дефіцит (перевага попиту над пропозицією) долається їх зрівнянням! Якщо пропозиція відстає, потрібно "адміністративно скоригувати" попит. Його (попит на зерновози) потрібно "втиснути" в можливості елеваторів та залізниць і розтягнути в часі. Як з літаками, електричками, або, як в інших країнах, там де попиту не дозволяють правити над доцільністю і глуздом.
Що заважає ринку пред'явити свою реальну потребу в перевезеннях по дорогах – де, коли та скільки? А "Укрзалізниці" озвучити свої реальні спроможності? Потім, разом, накласти їх, і не вимагати неможливого?
Складений план навантаження - графік подачі вагонів на елеватори протягом всієї експортної кампанії обсягом в 40 або 50 мільйонів тон виключає поняття дефіциту вагонів. Вони будуть у всіх. По черзі.
Ринок сам відрегулює підвезення зерна до станцій з(!) вагонами, які надходять за графіком(!). "Укрзалізниця", прийнявши план з перевезення 50, або більше мільйонів тон, зніме з себе будь-які звинувачення в зриві експорту. Ринок не має права вимагати від державного підприємства, нехай навіть монополіста, неможливого, навіть, якщо таке право, йому (ринку) дане радянським Статутом тієї самої УЗ.
Сезонність попиту
Аукціон в жовтні, навряд чи вплине на попит в квітні - лише гарантія забезпечення та нижча, чим в високий сезон, ціна на перевезення, дозволить зерновикам і елеваторам його зберігати до весни-літа.
Гнучкість
Можливо, але не в нас і не зараз. Навпаки, непередбачуваність результатів торгів не дозволить трейдерам працювати в форварді, або вони будуть знімати з виробника "резервні трати" на аукціон.
Прозорість
Прозорим цей інструмент теж не стане завдяки "доступу кожного". Нічого не заважатиме деяким "клієнтам" завищувати заявки і "викуповувати" попереду інших, з метою "надання експедиторських послуг" тим, у кого знову горять контракти, і хто розраховується за вагони грошима виробника.
Розподіл через аукціон зробить ринок перевезень взагалі непрогнозованим. Ніякої справедливості між регіонами у забезпеченні вагонами не буде. Ніяка справедливість не можлива бо, виставляється на продаж не вагон , а його розподіл!
І нарешті
Чиновники Мінінфраструктури разом з Євгеном Кравцовим вирішили віднайти вільний вагон на коліях УЗ, та скерувати його на електронні торги . Цікаво, вільний від кого, чи чого? Якщо в цих умовах виявиться вільний вагон, який спрямують на електронну систему торгів, то, вибачте мене, хотів би зрозуміти, кого мають позбавити і на якій підставі, щоб цей вагон, хоч на мить став вільним для когось іншого, навіть, якщо цей хтось, готовий придбати цей вагон через аукціон?
