Не встигла в Україні притихнути хурделиця навколо тарифів на вантажні перевезення, як почалася нова хуґа. Цього разу причиною негоди стали вагони. На початку року "Укрзалізниця" оголосила кілька тендерів на закупівлю вантажних вагонів загальною кількістю 3000 одиниць. Однак впродовж минулого тижня національна залізнична компанія скасувала всі тендери. Приводом для такого рішення стала недостатня кількість пропозицій. Нагадаємо, що згідно з законом про публічні закупівлі їх має бути хоча б дві.
Напередодні скасування торгів Володимир Приходько, голова Крюківського вагонобудівного заводу, в інтерв'ю ЛІГАБізнесІнформ заявив, що пропозиція "Укрзалізниці" не цікава виробникам, оскільки запропонована вартість не відповідає дійсності. "За умовами тендеру вартість напіввагона – 833 тис. грн без ПДВ. Обґрунтована ціна, з урахуванням подорожчання лиття, біля 1 млн грн без ПДВ. Ми всі розрахунки надавали УЗ", – зазначив пан Приходько.
"Укрзалізниця" не забарилась із відповіддю. Іренеуш Василевський, член правління компанії, зазначив, що запропонована ціна є цілком обґрунтованою. "Середньоринкова вартість одного напіввагона на ринку України у грудні 2016 – січні 2017 року складала 29-30 тис. доларів США (або 814-843 тис. грн без ПДВ за курсом НБУ)", – заявив очільник.
Що робити УЗ далі? Можна ще раз оголосити тендер. З упевненістю можна сказати, що він теж не відбудеться. Але потім можна застосувати переговорну процедуру і укладати контракти напряму без тендерів. Якщо ж і це не допоможе, то "Укрзалізниці" доведеться шукати вагони де-інде. Так, у національної залізничної компанії є три власних вагоноремонтних заводи, які також можуть будувати вагони, але їхньої потужності не вистачить для покриття всіх потреб. Отже, зостається лише один варіант – придбання вагонів за кордоном, передусім, у Європі.
До речі, у згаданому інтерв'ю очільник Крюківського заводу назвав європейський ринок маячнею. "В Європу? Це маячня. Вся Європа купує в рік не більше 5000 вантажних вагонів. На цей ринок претендує 150 постачальників, я буду 151-й", – зазначив Володимир Приходько у відповідь на питання про перспективу європейського ринку для його підприємства.
Мене особисто вразила така відповідь. В Україні ціна не така, а в Європі ринок не той. Гаразд, якщо Європа не така, то куди може вийти український завод зі своєю продукцією? В Азію, де сильні позиції китайських компаній? Чи Африку, де схожа ситуація? Чи Латинську Америку, де домінують американські компанії, а європейські й китайські збільшують присутність? Та й навіть ринок так званого пострадянського простору звужується! З таким підходом у Крюківського вагонобудівного заводу великі перспективи.
Однак "Укрзалізниця" може скористатись "європейською маячнею", тобто європейським ринком. Так би мовити, якщо гора не йде до Магомета, то… Чому б "Укрзалізниці" не придбати напіввагони у згаданих "150 постачальників"? Звісно, не всі вони виготовляють вантажні вагони, але обрати буде поміж кого, навіть у сусідніх країнах. Кілька варіантів для прикладу:
- Білорусь: Могилівський вагонобудівний завод (входить до групи "БелАЗ");
- Польща: Wagony Swidnica (належить американській групі The Greenbrier Companies) та Europejskie Konsorcjum Kolejowe WAGON;
- Словаччина: TATRAVAGÓNKA;
- Чехія: Legios;
- Румунія: ASTRA RAIL Industries.
Крім перелічених країн, вагони виробляються у Казахстані (Казахстанська вагонобудівна компанія) та Туреччині (TÜLOMSAS та TÜDEMSAŞ), однак доставка вагонів звідти потребує додаткових витрат.
Певна річ, що вагони, придбані в Європі чи Білорусі, коштуватимуть дорожче. Однак, якщо українські виробники взяли курс на підвищення вартості продукції, то наскільки відчутною буде ця різниця? Тим паче, що приватні оператори купують вагони дешевше. На початку лютого Костянтин Жеваго, акціонер Ferrexpo, заявив, що його компанія купувала вагони по 27 тис. доларів, а "Укрзалізниця" – за 30-32 тис. доларів. Значить, на ринку є прийнятні ціни. Але чому вони недоступні для УЗ? Тут можна лише гадати.
Попри все, мене не полишає надія, що обидві сторони все-таки знайдуть порозуміння і домовляться. Від цього виграють усі: і УЗ, і вагонобудівники, і держава загалом. В протилежному випадку вагонобудівну галузь чекає непрості часи…
